По-дорослому

Кружляй до неба, димок,
біль край мій, вирій думок,
за край ступили, лунай щосили:
свій край ми не віддамо!

Кружляй до неба, димок,
біль край мій, вирій думок,
за край ступили, лунай щосили:
свій край ми не віддамо!

Бачу Тор не втримає свій молот,
що ж, тоді його підніме молодь.
Мотивована, а не інертна,
мати мова ні німа, ні мертва!

Перемеле ту російську лайку,
якщо перевзулись, то у бєрци, з білих «найкі»!
Тож ховайте, «барди», балалайки,
Ми нащадки Байди, Наливайка!

Сіра маса, ніби стадо в фермах,
зетки ваші — це німецький Вермахт!
Чув, сусід, краще в тилу сиди нах,
в нас свобода тече по судинах!

Рими ріжуть знову правду-матку,
чорні душі взують білі тапки!
Розраховуєм’ на себе тільки, — не на татка,
запиши це у свої нотатки!

Кружляй до неба, димок,
біль край мій, вирій думок,
за край ступили, лунай щосили:
свій край ми не віддамо!

Нехай кожен з нас молодший віком,
та як стати чоловіком бачили не з вікон…
Тому витирайте власними тілами «зетки»!
Доведемо до кінця те, що почав Мазепа!

Називаєш мене «бро», та не ловить роумінг!
Поки ти шукаєш «бронь», я шукаю бронік!
Я той самий, хоч не в парку, але вже але є:
якщо я кажу про «арку» — це не про алею!

Як пісня складається з речень, —
рабство складається із зречень!
Тому підіймаємо АК ми,
і захищаємо свободу своїми руками!

Чоловіча справа має чоловічу назву, —
побратими поруч, вистача’ БК — чіназес!
Врятують країну від розтину
молоді, які воюють по-дорослому!

Кружляй до неба, димок,
біль край мій, вирій думок,
за край ступили, лунай щосили:
свій край ми не віддамо!

Харе тупити, нас не купити, не підкорити
тут допоки руки не копита й ми не під коритом!
Волі біт і ритм, у рабів нас не перетворити,
зброя буде бити, ворог тліти, а перо творити!

Кожен, — моментально, вогнепальним стане, мілітарним,
брат, елементарно, — ми ненавидимо зло ментально!
Бо монументальний світ будуємо, а не летальний,
де мета повстання, а не стайня, — це якщо детально!

Не з’їдаємо теракти від росії, звичні, —
ми підписуємо контракти, та не музичні!
Є думки, із них — слова, — і тільки потім вчинки!
Ми прийшли вас замінити, браття, відпочиньте!

Тому гвардія — не тільки служба!
Це позиція, це вибір, друже!
Як наказував великий геній нам заочно:
«…борітеся — поборите!» — Так, точно!

Кружляй до неба, димок,
біль край мій, вирій думок,
за край ступили, лунай щосили:
свій край ми не віддамо!